досвід роботи

 «Національно-патріотичного виховання»

при викладанні предмета «Захист Вітчизни»

З досвіду роботи вчителя

«Захисту Вітчизни»

Слободянюк О.А.

Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції. Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів, відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети.

Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України.

Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних кутків героїзації, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують.

В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва.

Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів – Герба, Прапора, Гімну. Необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності.

Військово-патріотичне виховання учнів – це комплекс заходів щодо формування у них особистісних якостей, необхідних для захисту Вітчизни, духовної  та психологічної готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу, її територіальну цілісність, інтереси народу України.

Завданнями військово-патріотичного виховання молоді є:

-            формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей;

-            виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції та інших законів України, соціальної активності і відповідальності за доручені державні та громадські справи;

-            формування здібностей до аналізу зовнішнього та внутріполітичного становища, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються у державі і світі, свою роль та місце в цих подіях;

-            створення нормативно-правової бази та комплексу заходів щодо виховання патріотичних почуттів і свідомості громадян України;

-            формування прагнення до оволодіння військовими знаннями, відповідного рівня фізичної підготовки та витривалості;

-            підвищення престижу військової служби, військова професійна орієнтація молоді, формування і розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Української держави і служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях;

-            створення системи військово-патріотичного виховання.

Військово-патріотичне виховання здійснюється насамперед у процесі навчання у школі, де в учнів закладається фундамент глибоких знань, формуються світогляд, національна самосвідомість.

Доцільним є використання таких форм роботи, як: «круглі столи», презентації-захисти, тематичні діалоги, дискусії, диспути, конкурси творчих робіт, мозкові штурми, , зустрічі з громадськими діячами, залучення дітей та молоді до участі в значущих проектах, акціях, програмах, форумах, фестивалях, інтелектуально-пізнавальних іграх з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, мережі Інтернет із зазначеної тематики.

На сьогодні навчальні заклади є єдиним центром з підготовки всіх без винятку юнаків (незалежно від того, чи будуть вони призвані на строкову військову службу, чи ні в мирний час) до захисту Вітчизни. В цій ситуації надзвичайно зростає роль предмета «Захист Вітчизни» як складової частини військово-патріотичного виховання, спрямованої на підготовку юнаків у теоретичному, практичному, фізичному і психологічному плані до майбутньої військової діяльності.

Основною організаційною формою предмета «Захист Вітчизни» в усіх загальноосвітніх навчальних закладах є урок, що проводиться викладачем згідно з навчальним планом та програмою.

Кожний урок становить єдиний процес, в якому виконання усіх завдань здійснюється у взаємному зв’язку. В той же час, загальні закономірності побудови уроку допомагають ефективніше підготуватися до нього.

Для того, щоб давати суттєві знання учням, намагаюсь постійно збагачувати свої знання, розширювати свій світогляд: черпаю нову корисну інформацію з фахових журналів, цікавлюсь досвідом досвідчених учителів, мене також приваблюють цікаві розробки уроків, методи і прийоми роботи вчителів. Нове та раціональне використовую на своїх уроках, практикую проведення уроків з використанням ІКТ. Маю власний веб-сайт, через який ділюся своїми напрацюваннями.

Під час своєї діяльності враховую загальні вимоги до проведення сучасного уроку, а саме:

1.   надавати учням свідомі, глибокі, міцні знання;

2.   формувати в учнів  міцні навички та вміння, що сприяють підготовці їх до життя;

3.   підвищити виховний ефект навчання на уроці, формувати в учнів у процесі навчання риси особистості;

4.   здійснювати всебічний розвиток учнів, розвивати їхні загальні та індивідуальні особливості;

5.   формувати в учнів самостійність, творчу активність, вміння творчо вирішувати завдання, які трапляються в житті;

6.   вироблення вміння самостійно вчитися, отримувати та поглиблювати чи поповнювати знання;

7.   формувати в учнів позитивні мотиви навчальної діяльності, бажання вчитися, потребу в розширенні й отриманні знань, позитивне ставлення до навчання.

Для проведення уроків захисту Вітчизни в школі використовую кабінет ЗВ, переносний тир, спортивний майданчик.

Уроки розпочинаю з шикування класу, рапорту чергового, привітання, ознайомлення із завданням на урок, виконання стройових вправ. Готуючись до проведення уроків, враховую особистісно-орієнтований підхід до навчання учнів.

На уроках вирішую три основні напрями: оздоровчий, тренувальний, освітній. Тренувальний напрям служить для підвищення рівня рухової підготовленості. Освітній напрям дає змогу озброїти учнів знаннями.

Теоретичні уроки  проводжу з використанням мультимедійних засобів (презентації, тестові завдання, електронні посібники, відеофільми).

Прагну, щоб кожен урок був логічним продовженням попереднього і, водночас, підготовкою до наступного, змістовним, цікавим для учнів і таким, що спонукає їх до активної діяльності.

Однією з головних умов успішного навчання є здатність тримати дисципліну на уроці, в іншому разі не спрацьовують ніякі методичні прийоми та хитрощі. Дисципліна більшою мірою залежить від рівня  насиченості уроку, від здатності учителя задавати мотивацію і стимулювати учнівські успіхи, від уміння використовувати на практиці активні методи навчання.

У практиці роботи з предмету «Захист Вітчизни» застосовую різні методи навчання:

 - Словесні – пояснення, розповідь, розпорядження, команда, підрахунок;

- Наочні – показ вправи вчителем, показ плакатів, схем, карток, презентацій;

- Практичні – виконання вправ учнями.        

Пояснення намагаюсь, щоб було лаконічним, конкретним, доступним і відповідати рівню розвитку учнів. Бесіду проводжу у вигляді запитань-відповідей, з чого видно, як учні засвоїли матеріал.Команда – розпорядження вчителя, що має конкретну форму і точний зміст.Команда часто супроводжується рахунком, що регулює темп і ритм вправ, як правило, використовую при проведенні практичних занять з вогневої, стройової, тактичної, фізичної підготовка та Цивільної оборони.

До практичних методів навчання належать вправи. Багаторазове повторення допомагає швидше оволодіти технікою вправи і підвищує якість виконання.

Під час проведення уроку намагаюсь поєднувати словесні методи навчання, наочне сприймання та практичні методи виконання вправ. Правильне поєднання цих методів сприяє формуванню в учнів повнішого уявлення про рухову дію.

Намагаюсь привчати дітей до військової термінології, збагачувати їхній словниковий запас.

Залежно від того, які завдання ставляться на уроці, урок відноситься до певного типу. Проводжу:

·                        вступні уроки;

·                        уроки вивчення нового матеріалу;

·                        уроки повторення;

·                        уроки змішаного типу;

·                        контрольні уроки.

На уроках використовую такі елементи новітніх педагогічних технологій:

Фронтальний метод полягає в тому, що всі учні класу одержують одне завдання і вони виконують його одночасно під наглядом вчителя. Такий метод використовую при виконанні нормативів з Цивільної оборони, стройової підготовки.

Позмінний метод полягає в тому, що учнів поділяють на зміни, які по черзі виконують вправи. Наприклад, такий метод використовую при виконанні нормативів стрільби з пневматичної гвинтівки.

При груповому методі учнів об’єдную в групи за рівнем фізичної підготовленості. Роботою кожного відділення керує командир, він же забезпечує допомогу та керування групою. Після виконання першого завдання відділення, по команді вчителя змінюють місце занять.

Інколи використовую декілька варіантів групового методу організації учнів. Такий метод використовую при проведенні занять з тактичної підготовки на польових зборах.

При одному варіанті кожне відділення проходить на протязі уроку всі етапи занять. При другому – виконує одне-два завдання, а на наступних уроках – інші. Груповий метод дозволяє дати всім учням різноманітні завдання, але й потребує підготовки активу учнів, здатного керувати відділенням, страхувати і допомагати при розучуванні вправ. Груповий метод частіше використовую при удосконаленні рухових дій і навиків.

Індивідуальний метод і метод змаганнятісно переплетені один з одним.

В своїй роботі проводжу нестандартні уроки, наприклад: урок-змагання, урок-вікторина із застосуванням теоретичних і практичних знань, уроки-конкурси.

У ході навчання реалізую міжпредметні зв’язки з предметами природничого, гуманітарного напрямів, основами здоров'я, завдяки цьому уроки для учнів стають цікавішими і захоплюючими, веселими і пізнавальними.

Практичне навчання являє собою основу вивчення військової справи та виступає її критерієм. Тільки при виконанні практичних дій в учнів формуються навички та вміння, розвиваються та закріплюються морально-бойові якості.

Головним завданням в сучасних умовах є підвищення якості навчального процесу. Вирішальна роль у цьому відводиться викладачу. Це вимагає від нього науково-педагогічного вирішення таких питань, які відповідали б потребі підвищення дієвості навчально-виховної роботи.